Вас вітає
Незалежний медіа ресурс
 
Цитати та афоризми
Як майже завжди в політиці, результат буває протилежним передбаченню. (Франсуа Рене Де Шатобріан)


вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Авторизація

  Запомнить меня  [?]
Забыли пароль? |  Регистрация


Также Вы можете войти используя:
Yandex Google Вконтакте FaceBook Mail.ru Twitter Livejournal Loginza MyOpenID OpenID WebMoney
Корисні посилання
Для отображения блока требуется Flash Player 10

$MYINF_31$

Радіо Онлайн
Слухати
 

Я ПРИНЦИПОВО ВІДМОВИВСЯ ВІД УСІХ ПРОЕКТІВ У РОСІЇ

РОЗМОВЛЯЛА КСЕНІЯ ЛЕСІВ 28-04-2016 08:50

Скульптор Олег Пінчук відомий у світі своїми чудернацькими бронзовими фігурами. Вусаті риби, хвостаті слони, дворогі носороги, крилаті бегемоти - його казкові істоти прикрашають колекції багатьох цінителів сучасного мистецтва. Сам митець живе і творить у Києві, хоча багато часу проводить за кордоном

 

Пане Олегу, чула, що ваші «бегемотики» прикрашають швейцарські годинники. А як на вас вийшли швейцарці?
Ну, почнемо з того, що я навчався у Швейцарії. Був аспірантом Вищої школи візуального мистецтва в Женеві. Жив там у 1992–1996 роках. За той час організував кілька виставок. Мої роботи були розкуплені, і мене добре сприймають у Швейцарії. Але через бажання жити в Україні я повернувся на Батьківщину. І переважно виставлявся тут, у Росії, іноді в Європі.
Коли почалася війна Росії проти України, я принципово відмовився від музейних проектів у цій країні. І зосередився більше на Західній Європі – Франції, Великобританії, Швейцарії, у якій у мене багато друзів. Вони приїхали до Києва, побачили мої роботи й запропонували співпрацю з відомим брендом Bovet. Узяли для годинників моїх казкових тваринок – бегемотів, слонів, пташок і рибок. Людям дуже сподобалося…

Коли в Україні почалася війна, наше суспільство почало сприймати мистецтво через призму того, яку митець займає позицію. Ви перестали виставлятися в Росії. А як ставитеся до тих, хто гастролює там і навіть виступає на їхніх парадах?
Ну, виступи на підтримку їхньої армії – це взагалі в жодні ворота не лізе. Адже таким чином вони підтримують агресію проти України.
Водночас є співаки, котрі виступають у Росії, а передають гроші на АТО.

Чи відчуваєте якусь неприязнь до росіян у зв’язку з їхньою агресією проти України?
Ні. Росіян я люблю. Моя мама росіянка. І я не можу не любити свою рідню. Мама мене виховала в любові до України.
Багато нормальних російськомовних хлопців віддали свої життя за Україну і зараз продовжують її захищати.
Водночас скільки зрадників прізвищами типу «захарченків»...

Як ви особисто переживаєте війну в Україні?
Насамперед допомагаю в силу своїх можливостей.
Намагаюся пояснювати, хто є хто, тим, котрі вважають, що займають «нейтральну» позицію.
Наші хлопці за Україну віддають свої життя, але багато людей маніпулюють їхнім станом… Плюс працює російська пропаганда, яка досі промиває нашим людям мізки. Це все створюється для того, аби Україна була в зоні впливу Росії, аби в нас був хаос, щоб не відбувалося зростання добробуту, щоб люди не розуміли, що жити • можна по-іншому і обходитися без ям на дорогах, бруду, корупції, казнокрадства. Що може бути як у цивілізованих європейських країнах: висока зарплатня, соціальна захищеність, справедливість і законність…
Але перспективи на краще життя в нашій країні залежать від нас самих.

Часто бачать вас на різних «богемних», політичних, ділових тусовках. З чим це пов’язано?

По-перше, мене часто запрошують. І я дуже люблю спілкуватися з людьми. Це доб ра нагода переключитися від роботи. Водночас це також і робота, можливо, такий піар…
Я, так би мовити, дуже контактний, і мої роботи теж «контактні». Їх завжди гладять, фотографуються з ними. Вони добрі, позитивні…
Сучасне мистецтво переважно побудоване на фобіях, страхах – людина боїться майбутнього, смерті, усвідомлює себе піщинкою, яка нічого не варта. Цей страх передається іншим, впливає на суспільство.
У мене ж інша позиція: життя прекрасне, тому що ти живеш.

Ваше творче натхнення якось залежить від політичної ситуації в Україні – коаліціади, призначення уряду тощо?..

Я добре засинаю під цю балаканину по телевізору.
Усе, що можна було зробити для поштовху до кардинальних змін, ми як звичайні громадяни зробили, вийшовши на Майдан і вигравши Революцію гідності. Тепер нехай політики між собою розбираються…

Багато митців в Україні нарікають, що в нас немає належної культурної політики?

Сьогодні всі кошти йдуть на армію або розкрадаються – інакше як пояснити, що доріг немає, нормальних лікарень немає?..
Держава, можливо, й повинна мати державну політику в культурі, але, наприклад, я принципово ніколи не залежав від цього. Багато людей сидять на дивані й кричать, що в нас немає культурної політики. Та йди й організуй у своєму під’їзді чи селі співочий колектив, малювальну школу, гончарні курси… Від тебе все залежить. А чекати, що чиновник прийде і наведе в твоєму під’їзді лад – це неправильно.
Хто кому забороняє писати пісні чи збирати вишиті рушники?
Мені ніхто ніколи,  крім мами з татом, грошей не давав…
Культуру опосередковано має підтримувати еко- | номіка. Мають будуватися музеї. А ми з вами повинні купувати твори мистецтва, формувати попит.

Що б ви побажали нашим високопосадовцям та народним обранцям?
Бути послідовними у своїх діях і не обіцяти того, що вони не можуть зробити. І побудувати в Україні нормальну європейську державу. Я вірю, що саме так і буде.

Чи маєте якесь своє бачення, як повернути Крим, Донбас?
Дуже просто. Якщо в нас буде високий добробут, європейський спосіб життя, то Крим і Донбас самі прийдуть. Тільки-но вони побачать, як ми живемо, їхня зазомбованість одразу випарується. Це як у радянські часи – хто їхав за кордон і бачив, що може не бути черг за ковбасою і маслом, а в магазинах є широкий вибір товарів і люди не ходять голодні, одразу розумів, що таке СРСР
Звісно, для цього також має змінитися влада в Росії…

Чи часто вас плутають з бізнесменом Віктором Пінчуком?
Дуже часто. Я вже так втомився казати, що це все (музей PinchukArtCentre) не моє, що зараз змушений казати: так, це я і все це моє. Все одно там вхід безкоштовний. (Сміється.)
Бувають навіть курйозні випадки, коли люди приходять просити в мене кошти на якісь мистецькі проекти, думаючи, що я саме той багатій.

Чи мають скульптори якісь свої прикмети, повір’я?
Кажуть, якщо скульптура впаде, то вона продасться. Ось у мене днями впала одна – аж плитку пошкодила, тож чекаю покупця.


solydarnist.org


Попередня стаття:  Бути чи не бути
Наступна стаття:  Найбільш впертий перемагає

Коментарі користувачів

Додати коментар

Вибачте, у Вас не достатньо прав для коментування.

 
 
 
Rambler's Top100